У мене все добре. Я зараз знаходжусь на березі моря, неподалік від мису Ласпі.

Зібравши рюкзак, я вирішив повернутися в село Кудрине і наповнити пляшки джерельною водою. Тут зателефонувала Марічка, яка цікавилася моїми справами. Вона нагадала, що мама дуже за мене хвилюється. Авжеж. Це випробування для маминої віри. А випробування приносять ріст. Отже, в результаті мамина віра зросте. Це приємно усвідомлювати :).

Я набрав води і відкрив мапу, щоб визначити свій подальший маршрут. Зрештою я хочу дістатися моря, але на шляху я маю відвідати скелясті печери Мангуп-Кале, про які мені казав продавець у магазині туристичного спорядження. Вже було дві години дня, і з огляду на мої минулі успіхи я розумів, що до вечора багато пройти не зможу. Максимум кілометрів десять. Отож я вирішив іти до села Машине, за ним повернути в гори і йти 7 кілометрів до села Куйбишеве, коло якої тече річка Бельбек. Там я зможу розкласти намет і заночувати. Шлях був нелегкий. Двоколісна ґрунтова дорога перетворилася на стежинку, яка крутилася вліво-вправо та вверх-вниз. Через кожні тисячу кроків я звірявся із GPS-навігатором. Напрямок був правильний і це давало мені сил йти швидше. Через деякий час спітнілі ступні почали неприємно натирати знизу, на підошві. Я спробував змінити шкарпетки, але ноги швидко спітніли і ситуація погіршувалася. Так я далеко не зайду із своїм рюкзаком… На щастя, я згадав, що у мене є зручні сандалі, і вирішив їх спробувати. Йти стало набагато легше! Ноги провітрювалися і не мокли. Проте невдовзі сандалі почали терти об задню сторону стопи))) От халепа. Але, слава Богові, і на цей випадок у мене знайшлося вирішення – на місце тертя я наліпив лейкопластир, і йти знову стало легко та весело :).

Коли я дійшов до села Куйбишеве, на жаль вже починало темніти. Я не встиг(. В селі я зустрів трьох дівчат, і запитав, як пройти до річки. Вони мені пояснили, що необхідно пройти туди-то й туди, а потім повернути за будинком культури. Коли я туди прийшов, то на березі побачив галасну компанію за пивом – одні мужики. Тоді я вирішив йти далі по річці, щоб знайти усамітнене місце. Але на моєму шляху стояв мужик, який запитав мене: «Далеко ідьом?» «Добрий вєчєр», – відповів я і пройшов не зупиняючись. Він повторив своє запитання мені в спину, але за мною не пішов. Я повернувся у село і зайшов у магазин. Купив яблук, бананів та соку. У жінки-продавця запитав, де мені знайти місце коло річки, щоб поставити намет. Вона сказала, що необхідно йти з кілометр по селу, а потім звернути праворуч у сади. Я пішов туди, дійшов річки,  але вже так стало темно, що я вирішив не шукати сади, а знайти прийнятне місце вздовж річки. За цим заняттям я зустрів двох мужиків із цигарками в ротах. Один з них запитав, чи не заблукав я. Я сказав, що шукаю місце, де поставити намет – коло садів і поблизу джерела води. Він мені пояснив як іти і кинув навздогін «…і не страшно так самому?». Я не пішов туди, куди він сказав, а знайшов місце ближче. Прямо коло річки, на гладкому камені, під крутим берегом, який ховають гілляки й листя. Там і розклав навпомацки намет. Коли я заліз у намет, то почув якісь голоси неподалік. Якась малишня йшла у мілкій воді вверх по річці із ліхтариком. Світили у воду і щось шукали, розмовляючи. Пройшли повз мене, мене не помітили.

Сподіваюсь, мене тут ніхто не турбуватиме. Повечеряв я бананами і соком, а завтра треба зварити кашу. Також треба просушити одяг. Потім можна буде йти далі – до печер Мангуп-Кале, а потім – до моря! :)

Добраніч!

Іти з натовпом туристів я не захотів. Натомість я пішов в обхід і виліз на гору з іншої сторони. Зверху я дивився печери та історичні пам’ятки, фотографувався. Потім,  отримавши довідку про карті Криму, я вирішив іти до печер Мангуп-Кале. Проте на спуску з потрібної сторони стояв великий мур і охорона. Тоді я знову пішов в обхід. Для того, щоб обійти мур, необхідно було спуститься трохи нижче  скелі з одного боку. З рюкзаком – нереально. Тоді я спробував спустити його рукою, наскільки можна,  і кинути на невеликий виступ. На жаль,.на виступі рюкзак підстрибнув і полетів далі униз 4 метри на каміння, потім декілька разів перевернувся і застряг у чагарнику. За цей необдуманий вчинок я  «поплатився» легше, ніж міг би: загубився ніж та розбилося кріплення ліхтарика на голову. Все інша техніка не постраждала, і нічого не зламалося.

Далі я просто йшов. Спочатку йшов просто в ту сторону, де знаходилися потрібні мені печери – через чагарники. Через деякий час я зрозумів, що якщо мені вдасться пройти до печер навпростець (а не дорогами і стежками, які придумали люди), то мені поставлять пам’ятник за це. А оскільки я хлопець скромний, то я вирішив покинути цю ідею. Насправді, тягнути просто так, не за гроші, 25-кілограмовий рюкзак наверх через чагарник, який постійно чіпляється за клапан рюкзака – недостойна справа.

Потім мене спіткала інша маленька пригода. Я вже йшов по ґрунтовій дорозі, але вона вела вгору. І я дерся туди, наївно сподіваючись, що десь там зверху вона зверне у потрібному мені напрямку. Підйом нагадував титанічну працю. Кожні дві хвилини я був змушений зупинятися щоб перевести подих в привести у норму пульс. Мене вже відвідували думки розкинути намет прямо тут, на камінні і лягти спати. Проте через півгодини самокатування мене осяйнула думка і я дістав GPS. Виявляється, що ця дорога привела б мене до того місця, яке я так старанно обходив. А для того, щоб дійти до печер необхідно спускатися! І потім повернути.

Беручи до уваги мої успіхи і час доби, я вирішив дійти до річки, яка була значно ближче печер. Йти вже було, хоч і важко, але приємніше, бо я знав, що йду правильним шляхом. По дорозі я зустрів чоловіка, який пас череду корів. Він мені підказав, де я можу набрати джерельної води досхочу. Нарешті я дійшов до річки Кача, коло села Кудрине. Ще пів години я пробирався через хащі коло річки, сподіваючись знайти придатне місце для кемпінгу. Нарешті знайшов, але вже смеркло, і я лише встиг поставити намет та перекусити, адже я не їв цілий день, тільки пив воду. Ліг в спальний мішок, зателефонував батькам. Вже відчуваю, як болять плечі. Завтра буде велика крепатура))

Ось декілька сьогоднішніх фотографій:

Сьогодні я закінчував збирати рюкзак і готувався до від’їзду. Їздив на Куренівський ринок, купив речей, яких не вистачало – газову горєлку, котелок, засіб від комарів та інше. Вдома завантажив свій новий туристичний рюкзак, він виявився вагою десь 25 кг. Нелегкий. Мама, спробувавши його підняти,  підняла істерику, що мені категорично не можна йти з такою вагою. Але тато був більш розважливий, – одягнув, оцінив, сказав «добре». Адже він має досвід – в свої молоді роки він здійснив похід у Кавказі, де він ніс рюкзак ще важчий.

Зараз я їду в поїзді. Рейс виявився не найкращим у міркуванні часу. З Києва до Сімферополя – більше 16-ти годин! Сусідами по купе у мене виявилася сім’я, яка прямує на езотеричний фестиваль йогів :). Хоча про це ми не розмовляли.

Телефон з лайфом я вимикаю, щоб економити енергію. Якщо ви бажаєте поговорити зі мною, телефонуйте на діджус, і якщо я буду в зоні покриття, я зможу вам відповісти.

Якщо ви хочете прокоментувати цей допис, натисніть на “leave a comment” під заголовком. Мені буде дуже цікаво читати ваші коментарі та відповідати на ваші запитання.

Дякую тобі за працю, яку я звершую. За людей, з якими я спілкуюсь і за кошти, які я отримую.

Дай мені мудрості у спілкуванні з моїми колегами. Допоможи мені в будь-якій ситуації спочатку думати про людей, а потім про мій власний добробут.

Допоможи мені бути чесним у ділових відносинах і відповідальним в задачах, поставлених переді мною.

Амінь!

Джерело: Jerome Castañeda – A Never Ending Personal Development Story

Якщо у Вас є пропозиція щодо покращення перекладу цієї молитви, залишіть, будь ласка, відгук.

У цілому, кола містить більше кислоти, ніж інші напої. Її рН рівень дорівнює 2,387. Найменш «кислі» напої мають рівень рН 4,038. Для порівняння, вода має рН 7.0, а батарейка – рН 1.0. Рівень рН кислотного дощу зазвичай від 5 до 5,5, так що, те, що може потрапити на нас ззовні, набагато менш небезпечно, ніж те, що ми вживаємо всередину.

Джерело: www.factroom.ru

КЕ: “…желаю быть достойным воином Христа:)))”

ДТ: “Поздравляю тебя, И желаю всех благ! Пусть в большой, Удивительной жизни, Каждый прожитый день, Каждый сделанный шаг, Служит верой и правдой, НЕБЕСНОЙ Отчизне!”

ДА: “В этот день я хочу пожелать, Тебе счастья и радости много, Чтоб с тобою была благодать, И поддержка Всесильного Бога.”

ОЛ: “Зі святом, солдатику! :) Бути воїном Христа – це найкраще призвання!Гарного настрою! :)”

МО: “ну,напевно, зі святом))) !! якщо це “коректно”))хи . будь завжди сильним,мужнім служителем Божим!!”

МЮ: “…желаю служить Богу и быть “мужем по сердцу Бога”

ГЛ: “Божих тобі благословінь! Фил.4:6-7″

ЛЯ: “”Итак, братия мои возлюбленные, будьте тверды, непоколебимы, всегда преуспевайте в деле Господнем, зная, что труд ваш не тщетен пред Господом. ” 1Кор.15:58″

МН: “…этот день- День ВОИНОВ ХРИСТА! :) Так что благословений тебе в стремлениях быть похижим на Христа!”

“Як пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття не сповниться.”

Як прокляття може стати заслуженим?
Прокляття тут означає вплив Темних сил на життя людини.
Прокляття у диявольському значенні може бути заслуженим, або діючим у тих обставинах, коли:
проклинаючий – невіруючий, нехристиянин, що живе під владою та рабством Сатани. Сюди відносяться всі люди, які не покаялись перед Богом, і не стали на Його сторону у духовній війні нашого життя;
проклятий – аналогічно з проклинаючою людиною. Така людина не захищена Спасителем Ісусом Христом.
В сучасному світі можна зустріти такі форми диявольського прокляття: уроки, ворожба, прикмети, забобони, гадання, магія, примови, примовляння, наговори, заклинання, заклини, одворотні, закляття, проклін, карма тощо.
Спасти людину, прокляту будь-яким прокляттям, може лише Бог по Своїй великій милості через її очисне покаяння.

На християнина прокляття не діють – він омитий Святою Кров’ю, а отже захищений самим Творцем неба і землі, Всемогутнім Богом. Наш Бог сильніший від Сатани, і наше уповання на Нього здатне скинути будь-які підступи Диявола.
Християни не мають право проклинати – за них мститься Господь (1Сол 4:6).
/Джерело: Форум Calvary.ru/

"Нерозумному відповіді не давай за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому. Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим.”

Що означає відповідати чи не відповідати “за безумством” (текст 4, 5)? 
Відповідати нерозумному за безумством його означає відповідати згідно його власних ідей та понять, використовуючи аргументи та докази згідно системи мислення невіруючого. Мета такої розмови полягає у тому, щоб показати марність і безвихідність гріховного міркування, пустоту, суєтність та внутрішні протиріччя нехристиянської філософії.
/Читати більше: Основная структура библейской апологетики. Урок 10.doc; Глупость и ее симптомы; Каменная ловушка?/

“Лінивий говорить: Лев на дорозі! Лев на майдані!”

Чому лінивий каже про лева (текст 13)?
В Біблії лінь порівнюється з левом. Це той лев, з яким потрібно боротись. Бо якщо його не перемогти, можна так і померти в невігластві, злиднях і обмеженості.
Після перемоги люди в давнину завжди збирались на площі. Площа – це подія, факт, результат, підведення підсумків. Але якщо на площі лев, це означає, що перемоги немає, немає результату, немає радості, немає свята – одні сірі будні, котрі нас вбивають.
/Джерело: Лев на площади/